Он родился как простой ребёнок,
Рядом ясли,где поел телёнок.
Мать Мария,положив дитя туда,
Вознесла молитву до Его Отца.
Рос как все;учился жить,работать,
Почитать мать и отца...
Но настало время и пошёл учить,
Чтобы всё исполнить до конца.
Казнь Христа настигла наверняка,
Так как готовился к ней века,
Чтоб спасти людей от гибели их.
А теперь подумай об Отца любви,
Чтобы мог тебя Иисус от греха спасти,
Не замедли каяться,чтоб успел простить
И ворота рая для тебя открыть.
Комментарий автора: "Что мне делать,чтобы спастись?..веруй в Господа Иисуса Христа,и спасёшься ты и весь дом твой"(Д.ап.16,30-31).
Надежда Герасимова,
Рига,Латвия
Надежда,62 года,проживаю в Риге.Христианка.Люблю всё,что создал Господь Бог и верую в вечность с Ним.Благословений вам всем от Господа Иисуса Христа!
Прочитано 2787 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не замедли каяться,чтоб успел простить
И ворота рая для тебя открыть
Христос Воскрес!!! Комментарий автора: Во истину воскрес!Слава Господу и великая благодарность,что Он воскрес и в моём сердце!Благословений,сестра!
Шмуль Изя
2010-07-11 18:25:05
аминь! Обратите внимание на погрещности с
ритмом и рифмой.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
